Новомиколаївський край

Там, де вітри буйні пшениці колишуть,

Де садів вишневих білий цвіт-розмай.

Там росте і квітне у степу таврійськім

Новомиколаївський, милий серцю край.

                             

Тут козацькая слава,

Хліборобів держава –

Тут живу

Я, і рід мій тут жив.

Хай завжди процвітає,

Душі наші єднає,

Край мій рідний – земля трударів.

Тут на кожнім кроці у землі в обіймах,

Людська праця й подвиг споконвік живе.

Наш народ – звитяжець у трудах і війнах

Щедро кров’ю й потом оросив тебе.

Земле люба, мила, сторона кохана,

Де лунає ніжно пісня солов’я.

Новомиколаївська, степова, духмяна

І до болю рідна Вітчизна моя!