Українській мові

Мово, рідна мово – диво світанкове

Мово українська – ясен світе мій.     

Ти – води краплина спраглому в поході,

Ти – мого народу оберіг святий.

Через лихоліття, бурі і незгоди,       

Крізь терни до зірок пролягав твій шлях.

Мово милозвучна рідного народу,

Ти – його спасіння, ти – його життя.

Бо в тобі усе є: сльози і кохання,      

Радощі і смуток, вічність і буття…

Ти – легенький шепіт і тихе зітхання,        

Ти – небесне диво вічного життя.

Ти – муза Шевченка й Лесі Українки,

Ти – «Зів’яле листя» Івана Франка.

Мова українська Мирного й Гребінки,     

Рядки Симоненка і Марка Вовчка.   

Я без тебе, мово, ніби птах без неба,

Що злетіти хоче в безмежну блакить…

І тебе не лише знати й вчити треба,

А тобою дихать і тобою жить.