Чому так гірко і чому так зимно?..

Неначе сон… А я ж не сплю…

Блідими пальцями, немов чужими,

Я прагну витерти сльозу…

Та все ж перлинка покотилась,

Мов очі випила ясні…

Чи що було?... Чи все наснилось

В тяжкому маренні мені?..

Я хочу крикнуть, та не можу…

Неначе сил не вистача…

А лише біль я множу, множу…

Ну як від болю не кричать?..

Душа, мов чаша, в яку трунок

Налив хтось згаряче мені…

І той останній поцілунок

Лежить, немов тягар, на дні…

Любов… Кохання… Що за муки?..

Мелодії сумні й ясні.

Й твої обійми й ніжні руки…

Вони були?.. Чи це у сні?..

Збудись, проснись, відкрий же очі!

Прошу, повір, цей сон мине…

Світанок змінить темінь ночі,

І сонце вигляне ясне.

І сльози душу відігріють,

Омиють зранені серця.

І щастя прийде, будуть мрії

Бентежить юних без кінця.

Бо все так просто, що аж лячно:

Для чого ж муки пережить?..

Щоб ми почули, як прекрасно

Кохання музика бринить…